Життя і творчість Густава Флобера

вівторок, 22 листопада 2016 р.

Власна думка про Гюстава Флобера та роман Пані Баварі

Гюстав Флобер відомий романтик свого часу, який ніколи навіть не мріяв стати письменником, але почав писати з 9 років. Першим віршем, який хоче написати кожен письменник особливо дитина цього віку це звісно вірш про маму найріднішу людину на світі. Через роботу свого батька він не дуже часто його бачив, отже це приклад ще одного письменника, який виріс без батька у переносному сенсі. Провівши більшу частину життя у лікарні від посвятив своє життя літературі, хоча вивчав право у Парижі.
Я вважаю постать Флобера надзвичайною, після того як прочитала його роман Пані Боварі я довго думала про сенс цієї проблеми, яку хотів пояснити поет. Адже як я зрозуміла він зробив головною проблемою твору неспроможність головної героїні відрізняти реальність від фантазії. У кінці як і очікувалось ця проблема і погубила героїню цього великого роману. Найстрашнішою мукою для героя роману стала зрада. Отже я можу впевнено сказати, що єдиним хто жив у реальному світі був Шарль Боварі, якого у кінці кінців ця реальність і знищила.

Новаторство Г. Флобера

Змалював повністю реалістичні картини, беручи факти із власного життя чи життя людей, які його оточували.
Ввів у роман образи простих людей, які поєднували в собі як негативні, так і позитивні риси, суто "позитивних" героїв його твори не мали.
Виступив проти поєднання реалізму і романтизму.
Відсунув розповідь на задній план, головне місце надав показу життя простих обивателів провінційного французького містечка. У створив "об'єктивний метод".
Не давав повністю деталізованих портретів своїх героїв. Як художник точними мазками пензля, подавав портретну характеристику героїв, зміни у їх настроях, що яскраво відображали їхні обличчя, погляди, жести.
Використовував у творах імпресіоністичну манеру письма.
Писав твори з характерними рисами психологізму, що проявилося у:
формі психологічного аналізу;
зовнішньому і внутрішньому, фізичному і психологічному, що злилися в єдиний потік;
най адекватнішій формі його стилістичного втілення - застосування невласної прямої мови, яку автор широко ввів першим у літературу;
використанні художніх деталей, які сприяли психологічному аналізу особистості героя;
передачі порухів серця.
Відмовився від поділу героїв на позитивних і негативних носіїв добра і носіїв зла. Як реальні люди його персонажі поєднали позитивні і негативні риси в складному переплетінні і різних співвідношеннях.
Використовував невласну пряму мову, яку він перший широко ввів у літературу. Це така форма мовлення, де голос автора і голос героя твору перепліталися, причому автор постійно допомагав йому висловити те, що герою важко або непосильно передати словами.

Дати, які залишилися назавжди

31 січня 1857 року у палаті № 6 судили Флобера за його роман "Пані Боварі", який звинувачував релігію і мораль. Цього сорому письменник не міг забути навіть через 23 роки. За кілька місяців до смерті він писав своєму учневі Гі де Мопассану: ".../ тебе посадять на одній лаві із крадіями..." З цією ненавистю він прожив усе життя, втративши надію на краще.

Головними рисами світосприйняття прозаїка були скептицизм і песимізм. Від брутального світу він намагався сховатися у світі мистецтва, яке, вважав, може змінити людину.

8 травня 1880 року письменник сидів у своєму кабінеті й писав свій черговий роман. Але роботу перервав апоплектичний напад, який і привів до смерті. Мешканців Руана здивувала похоронна процесія і присутні на ній люди з Парижа. Це ховали Гюстава Флобера.

"Він пав, як солдат на полі бою", - написав оглядач щотижневика "Ілюстрований світ" про великого художника мистецтва слова.

Переробки роману Саламбо

Музичні

Salammbô — незвершена опера Модеста Мусоргського (1863–1866)
Salammbô — незвершена опера Сергія Рахманінова
Salammbô — опера Ернеста Реєра за романом Гюстава Флобера (1890).
Salaambo — назва вигаданої опери, яку рекламує Чарльз Фостер Кейн для своєї другої дружини в фільмі Орсана Веллса Грамадянин Кейн. Показаний у фільмі уривок із арією Саламбо написав Бернард Геррманн. Арія стала вагомим вкладом в канонічний оперний репертуар.
Salammbô — опера французького композитора Філіпа Фенелона (Philippe Fénélon) на лібретто Жана-Іва Массона (Jean-Yves Masson) за романом Флобе́ра 1998)

Кіно

Salammbô — німий фільм Пера мародона, музика Флорана Шміта.
Salammbô — фільм Серджіо Грєко (1962).
Salammbo — досить вільна переробка італійського німого фільму Карібія(1914).

Інше

Salammbo — п'єса Чарльза Лудлама(1988).
Salammbô — книга науково-фантастичних коміксів Філіпа Друє(Phillippe Druillet).
Salammbo: Battle for Carthage — назва гри на платформі Windows компанії Dreamcatcher Interactive (2003).

Саламбо

Саламбо історичний роман Флобера опублікований у 1862 році.

Флобер джерелом для свого твору використав першу книгу «Історій» Полібія. Це був маловивчений період античної історії, який вимагав від автора великої та клопіткої роботи. Флобер навіть залишив роботу над Пані Боварі, ввідаши себе повністю новому твору.

Після успіху Пані Боварі це був другий вдалий твір Флобера який затвердив його літературну репутацію. Одяг мешканців Карфагену, описаниий Флобером в романі, на деякий час став взірцем для французьких модників та модниць.

Незважаючи на свій статус класичного твору, за межами Франції роман «Саламбо» менш популярний.

Українською роман переклав Дмитро Паламарчук.

Естетичні погляди Флобера

винайшов нові прийоми зображення дійсності та моральної суті тогочасного суспільства;
залишався прихильником справжнього реалізму;
поєднав трагічний і комічний плани, з глибоким психологізмом створив переконливу картину бездуховності суспільства, у якому вульгарності та повсякденності нічого не протистояло;
прийшов до висновку, що в житті не було і не могло бути нічого прекрасного, вирватися із сірості неможливо ні за допомогою мрій, ні за допомогою кохання;
цінував форму (без особистісний принцип);
викривав вульгарне і повсякденне у буржуазному суспільстві;
вважав, що у його світі щасливий той, хто не мав ні моральних принципів, ні високих поривів;
часто автор не виводив на сторінках романів жодного позитивного героя ("Пані Боварі"), і таким чином, не нав'язував читачеві можливого вирішення конфлікту.
створив т.зв. "об'єктивну манеру" оповіді у реалістичній літературі.
не поділяв об'єкти художнього зображення на "вищі" і "нижчі", вважаючи, що найвульгарніший матеріал під пером талановитого митця випромінював красу, адже естетичний ідеал у мистецтві не мав нічого спільного з ідеалом етичним.